Фейки та провокації пропаганди рф про які ми маємо знати
Побудувати за лічені секунди метро в Одесі, воскресити Степана Бандеру, винайти спосіб за допомогою телеантен прослуховувати телефонні розмови… Схоже на те, що для російської пропаганди немає нічого неможливого, і невідомо скільки ще «подвигів» від неї чекати в майбутньому. Нараз давайте згадаємо найоригінальніші фейки росії і з’ясуємо раз і назавжди, як себе від них уберегти.
Почнемо з того, що механізм російської пропаганди це не проблема сьогодення. Він був запущений десятки років тому.
Роками ми споживали контент країни-агресора і на несвідомому рівні засвоювали іноді й невдало приховані там меседжі. Абсурдність фейків рідко була на однаковому рівні: інколи продумана та тонка, а іноді безглузда. Просто саме зараз ми перестали її заперечувати.
Історія виникнення першого російського фейку, мабуть, сягає сивої данини, коли інформацію поширювати було справою нелегкою, а зберегти її для майбутніх поколінь ще важче. Головні фальсифікатори літописів про Україну, на мою думку, якраз і породили всі пропагандистські тези, на яких тримається брехня РФ, як от «Україна – окраїна», «українці та росіяни – один народ», «українці – селянська нація»… Усе виправлялося з метою «відбілити» репутацію росії, знайти мотиви для своєї агресивної політики. І було б простіше розвіяти кожен міф, якби не існування фальшивих доказів, які можна сплутати з правдою.
Чи то літопис івана грозного, чи то історія росії «за редакцію» катерини ‖… Важко згадувати імена фальсифікаторів, коли необхідно довести, чому їм не можна вірити. Для того, щоб заперечити чи спростувати інформацію з одного історичного джерела, потрібно знайти інше більш авторитетне. Варто ще додати фактор того, що й воно може бути змінене згодом. Отже, пропаганда росії – справа рук не одного покоління, це багатовікова історія обману, наслідком якої є твердження по типу: «Україну придумав лєнін». Та, утім, ми оминемо цей факт зараз, не відволікаючись від теми.
Під час підготовики матеріалу я вирішила, що головним джерелом будуть російські медіа, як джерело безкінечної фантазії російських пропагандистів. До того ж, це допомогає вивчити проблему з середини. Тож, на головній сторінці «риа-новости», не прогортаючи надто далеко, можна натрапити на доволі кумедний заголовок: «Европа начала конфисковывать историю России в пользу Украины». Отже, історія? Ахіллесова п’ята росії… Недарма, думаю, саме ця стаття була розміщена на «видному місці». Для країни, що виникла з болота, головне завдання усього свого існування написати собі величну історію. Тож, й російська пропаганда завжди починала з присвоєння заслуг гідних «великої держави». Ну і як же без Європи? Це ж вона головний лиходій, що посягнув на священну історію московії.
Автором наступного фейку є ті ж самі «риа-новости». Не знайшовши нічого цікавого на Луганщині, російські журналісти вирішили звернутися до перевіреного способу дістати сенсацію і створили її самостійно. На місці колишнього розташування українських мінометників звичайний настінний малюнок вони перетворили на елемент «чорної магії», нібито так вони «пытались «освятить» оружие и делали пометки кровью». Та, напевно, краще вже допомога потойбічних сил, ніж благословення кирила.
Я вважаю, досить на сьогодні російських фейків, тому пропоную краще навчитися легко їх розрізняти серед потоку новин.
- Лише офіційні джерела
Мабуть, перше, що спадає на думку, коли це стосується боротьби з фейками й російською пропагандою. Тому, будь ласка, в намаганні заспокоїти себе знанням останніх новин не забувайте перевіряти джерело, бо ще натрапите на черговий репортаж «риа-новости».
- Дата публікації
Позбавте себе зайвих хвилювань, просто звернувши увагу на дату публікації статті. Це не менш важливо, ніж перевіряти першоджерело.
- Заголовок
Він не має бути оцінного характеру, тим самим маніпулювати свідомістю читача. Заголовок без пропаганди констатує факти.
- Будьте політично освіченими
Аполітична позиція під час війни просто неможлива. Якщо ми раніше з’ясували, що головна тема російської пропаганди – це історія, то нам просто необхідно нею цікавитися, вивчати, досліджувати кожний її момент. Людина, що оперує подібними фактами, точно не повірить у черговий фейк.
І наостанок, хочеться побажати нам мирного неба над головою і поменше російської пропаганди.
Усе буде Україна!
Авторка: Єлизавета Даценко
