Про що і як писав Валер’ян Підмогильний
Якщо ви ще не читали Валеріана Підмогильного, зараз – саме час зробити це. Адже Підмогильний – яскравий приклад письменників українського «Розстріляного відродження».
Він був страчений в урочищі Сандармох 3 листопада 1937 року. Його сміливо можна назвати українським письменником, який писав свої романи вільно: так, як хотів.
Про що писав Підмогильний
Підмогильний почав писати ще у школі. Це були пригодницькі сюжети під псевдонімом Лорд Лістер. У 19 років Підмогильний видає свою першу збірку під назвою «Твори. Том 1». Це були оповідання про досить депресивних персонажів, які опинилися в центра самісінького хаосу. А усе, що вони вважали важливим, влада просто викидала якомога далі, до самого сміття.
В 1921 році Підмогильний приїжджає до Києва. В той час місто було досить втомлене від війни, в ньому навіть не вистачало продовольства. Проте вирувало мистецьке життя. Підмогильний швидко знайшов собі компанію, та разом із Євгеном Плужником та іншими письменниками, створив літературну групу «Ланка».
Це була група молодих письменників-бунтарів, які вбачали в старших колегах провінційність та ретроградність. Вони ж хотіли поновити культурні зв’язки України з Європою, вони робили все можливе для розриву з російською культурою.
Саме в цей період і народжується роман Валер’яна Підмогильного «Місто». Він є дещо автобіографічним, та розкриває нам життя Києва, його проблеми та період становлення нового устрою досить яскраво. Цікаво, що якщо прочитати «Місто» зараз, можна провести деякі аналогії та з сьогоденням. Особливо, що стосується життя чиновників та їхнього світогляду.
Оскільки Підмогильний хотів повернути українську культуру на шлях європеїзації, він активно перекладав французьких романістів: Анатоля Франса, Гі де Мопассана. Деякі літературознавці вважають, що саме твори де Мопассана надихнули Підмогильного на створення «Міста».
У своїх роботах Підмогильний не боявся підіймати складну на той час тему урбанізації. Він не боїться зображувати героїв – тими, які самі творять власну долю та не бояться цього. Підмогильний писав про суспільство, яке переживало результати травм від багаторічних воєнних потрясінь та переживань. І це досить схоже на те, що переживаємо ми зараз.
У своїй творчості Підмогильний намагався уникати більшовицької пропаганди. Він вважав, що більшовицька риторика просочується скрізь, а українські письменники мають продовжувати розвиток філософсько-психологічної прози.
У своїй творчості Підмогильний досліджував сутність людської душі. Він не боявся говорити про її деградацію через війну та революцію.
На жаль, 100 років назад Україна стала жертвою репресій: радянська влада шукала ворогів народу та знищувала всіх, хто мав власну думку. В 1935 році Підмогильного заарештовують. Йому інкримінують “участь у роботі терористичної організації, що ставила собі за мету організацію терору проти керівників партії”. Підмогильний не визнавав себе винних, проте під тиском слідчих з’являється запис, де ніби то письменник визнав себе приналежним “до групи письменників-націоналістів з терористичними настроями у ставленні до вождів партії”. За це його відправили на 10 років на Соловки.
У 1937 році особлива Трійка управління НКВС вирішила засудити до смерті 1116 в’язнів з усього Радянського Союзу, які знаходились у Соловецькій тюрмі. Валер’ян Підмогильний потрапив до цього списку через те, що був частиною відродження української культуру початку ХХ століття.
