Про роботу до війни і зараз
Довійськові часи – це ніби інше життя. Скажу відверто, що згадуючи їх, мене охоплює страшна ностальгія… До війни я працювала у журналістиці та налаштовувала PR кампанії регіональному, всеукраїнському бізнесу. І, скажу чесно, нічого не планувала змінювати.
У сфері маркетингу та PR я працювала 3 роки. Ретельно вивчала все, здобувала хороші навички і отримувала солідні гонорари, а нові знаходила виключно з сарафанним радіо. З часом, об’єми роботи збільшувались, і ще восени минулого року виникла ідея створити власну маркетингову&PR агенцію.
Тоді фокус команда складалась із шести осіб, які всі жили у різних містах, таким чином й утворилась агенція BANADA.
Чому саме така назва? Бо якісні комунікації – це те, що всім НАДА, це як асоціативний ряд, який залишається на підсвідомому рівні «BANADA – БО НАДА». Та і справді, маркетинг, PR, комунікації – це те, що потрібно кожному бізнесу. Адже ринок настільки забитий однотипними товарними пропозиціями, що виділити власний бренд можна лише після крутих маркетингових кроків, піарих кампаній. Та якщо говорити про розвиток бізнесу вцілому, то без якісних комунікацій через ЗМІ, соціальні мережі, та інструменти Meta, це зараз впринципі неможливо.
До війни, наша творча група мала час на те, щоб кожного клієнта обслуговувати якісно, робити його сайт лідером на ринку, а особистість – ТОП персоною в інтернеті. Зізнаюсь, працювали із політичними силами.
Чому саме комунікації?
Все через мрії. Я з дитинства я мріяла бути журналісткою. Та щей такою, щоб мати повагу від людей. Власне так і склалось. Робота 24/7. Інтрев’ю, репортажі, розслідування, що тільки там я не робила.. Але паралельно вдосконалювала себе у сфері PR, знайомилась із професійними колами, відвідувала семінари та лекції. Було декілька поразок, як я кажу «падінь», а значить і хорошу практику теж мала. Стала призеркою InterNews, увійшла у Національний рейтинг «ТОП 100 успішних жінок», стала володаркою титулу «Жінка Вінниччини у сфері медіа», та і власне, вирішила, що потрібно рухатись далі.
На комунікаціях, РR, бізнес не побудуєш. Це скоріше продаж власних знань, власних послуг, які ти здобував, формував і тестував роками. От і все.
Я вважаю, занадто примітивно працювати заради грошей. Працювати потрібно заради задоволення, працювати потрібно на результат. Адже людина буває щасливою тільки тоді, коли пишається результатом своїх діянь.
Надзвичайно приємно усвідомлювати, що ти виконуєш суспільно – значиму місію, що допомагаєш людям, покращуєш роботу їхнього бізнесу і налаштовуєш їхні зв’язки з аудиторією.
Серед наших послуг є «бізнес аналітика». Це можна порівняти зі складною алгебраїчною задачею, де потрібно знайти помилку у одній із тисячі дій, щоб зрозуміти чому незадовільний результат. Цікаво занурюватись у певний процес, вивчати та працювати так, щоб самому відчувати свою користь.
Як змінилась робота з 24 лютого?
24 чила я, як і всі, я прокинулась від дзвінку зі словами, що почалась війна. Скажу чесно, я не була шокована.. Адже аналізуючи інформацію було зрозуміло, що вторгнення розпочнеться. Ось тільки як, це вже інше питання. Допущень було багато, та вже в перший день постраждало кілька моїх знайомих із Києва. Серед них і наші колеги з маркетингової&PR агенції BANADA. Тоді ніхто не думав про роботу, бо першим завданням стало збереження власного життя. Наші колеги з Києва першими вступили в ряди ЗСУ. Львів’янка переїхала до Польші. Ми, з Вінниці, стали волонтерами. Швидко організувались, і максимально сильно допомагали військовим та переселенцям, постраждалим та їхнім сім’ям. Паралельно з цим я працювала над документальним проєктом, мета якого показати злочини російської орди на території України.
Разом із колегами ми створили міжнародну благочинну фундацію «HAS» «Help and Save», залучили партнерів з інших країн та створили проєкт SuportAzov. Метою нашої діяльності стало зебеспечення амуніцією новобранців у полк Азов та закріплення правдивої інформації про ідею української нації на міжнародній арені.
Разом із тим створювали новий сайт агенції, адже знову почали отримувати замовлення. Спочатку одне масштабне у Львові, потім інше у Вінниці, потім Франківськ і так пішло.. Стало зрозуміло, що наші послуги зараз вкрай необхідні, адже бізнес хоче функціонувати в Україні, соціальні проєкти хочуть розширюватись та бути впливовими, особистий бренд, як завжди потребує популяризації. А все це неможливо без маркетингу та PR.
Чи вдалось зберегти команду та як створена робота зараз?
Ми маємо базу партнерів. Це програмісти, дизайнери та SMM. Іноді не в силі самостійно потягнути масштабний проєкт. Тому попередньо завжди формуємо команду для роботи. Троє зі стартового складу BANADA знайшли вже інше призначення для себе – двоє в лавах ЗСУ, одна – маркетолог в Європі, з нами працює віддалено. Та команда є, всі працюємо і познайомитись із нашими послугами можна за посиланням.
Досвід релокейту в роботі
Наша робота не потребує наявності постійного міста перебування, тож, ми навчилися працювати дистанційно по всій країні. Тож, як такого релокейту не було, але є повний ремоут у межах країни. Зараз поясню.
Наш офіс знаходиться у Вінниці, але ми працюємо з різними регіонами. Наприклад, клієнт зі Львівської області замовляє наші послуги. Ми підписуємо договір, в якому йдеться, що потрібно приїхати на місце розташування об’єкту. Наприклад, на два – три тижні. Клієнт оплачує проживання та робочий час. Ми беремо всю неохбідну техніку, збираємо команду і вирушаємо. Щоправда таке буває рідко.
Зазвичай, всі проєкти робимо на відстані. Наприклад, цього літа були двічі у Львові по три дні та у Франківську. Це важко назвати релокейтом. Частина команди працювала на об’єктах. Налаштовували рекламні кабінети, аналізували робочі процеси замовників та створювали контент. Коротко кажучи – налаштували процес для подальшої роботи та вирушили назад додому. Адже основний офіс так і залишається у Вінниці.
З якими труднощі доводиться стикатись?
Труднощі завжди є. Та це я називаю життєвими обставинами. Наші заробітки залежать виключно від кількості клієнтів. З початком війни був повний ступор, адже ми працювали без бренду. Це була така собі творча група піарниці, маркетолога, таргетолога, SMMниці та програмістів.
Ми залишились без клієнтів, та тільки відбудували систему роботи з нуля, по-троху діяльність почала оживати, а з нею і доходи. Найважче у цій сфері – показати клієнту результат. Адже це не торт, який потрібно спекти, а замовник буде смакувати.
Роботу комунікаційників потрібно відчути, вона дуже абстрактна і включає в себе багато речей. Це системна робота, яка робить бренд популярним, яка підвищує впізнаваність, яка поступово збільшує продажі, яка приводить клієнтів.
Ми намагаємось відмовляти клієнтам, які думають, що за три дні стануть мільйонерами, якщо скористаються нашими послугами. Бо це не правда.
Інформаційний простір не можливо прощупати, його потрібно відчувати. Тож, перед співпрацею, ми пояснюємо клієнтам тонкощі роботи. І лише тоді, коли вони розуміють, чого хочуть, беремось за роботу. Для більшої довіри робимо щотижневу звітність, де надаємо аналіз всієї виконаної роботи за час. В наших інтересах стати ТОП кампанією, а не конторою, яку будуть асоціювати із «жовтизною».
Український підприємець – який він?
Український підприємець – незламний. Під час та і після війни виживуть тільки самі сильні та найкращі. Ті, хто дає якісний продукт або ж послуги. Більшість із нас активно допомагає ЗСУ.
Я вважаю, що підприємці після війни стануть тією рушійною силою, яка буде відбудовувати нашу країну. Звісно, для перемоги важливий внесок кожного.
Як змінився клієнт?
Наш клієнт змінився. До війни – це були здебільшого політичні проєкти. Зізнаюсь, робити потужні піар кампанії для політсил це важко, тим паче без розголосу. Зараз ми фокусуємось на бізнесі, виробництвах та соціальних проєктах. Залучаємо аудиторії та збільшуємо потоки бізнесу. Для початківців робимо маркетингові стратегії із повним дослідженням ринку та цільовою аудиторією. Важко, важко було змінити фокус, але ми впорались і зараз лише рухаємось вперед!
Яких рішень від влади не вистачає?
На мою думку сьогодні, підприємцям як ніколи потрібна підтримка держави. Ліберазувати податкову систему – зменшити податки та спростити їх адміністрування. Було б добре, якби надавали фінансову підтримку креативному бізнесу. Наприклад, мінігранти для формування громадської думки про певне місто України закордоном. Це, якщо говорити, про локальну владу.
Деякі говорять, що війна – час можливостей. Ви погоджуєтесь з цим твердженням?
У певній мірі так, погоджуюсь. Це час змін, це нова епоха для всіх нас. І тут, ти або змінюєшся, не здаєшся перед труднощами і йдеш вперед, або опускаєш руки і прямуєш сапати бараболю до бабусі в село. Бо там хоча б буде що поїсти.
На жаль, такі часи, що потрібно виживати. Зараз про Україну заговорив весь світ, тому наші професіонали зі знанням англійської мови можуть працювати на міжнародний ринок. Є можливість завести в країну інвестиції та іноземних партнерів. Для когось війна – це можливість легко виїхати закордон. Наприклад, Канада спростила візовий режим для українців, як і Америка вцілому…
Можливості є, але яка ціна за них? Буча? Ірпінь? Бородянка? Маріуполь? І я зараз кажу не про міста, а про сотні тисяч закатованих і вбитих українців. Я помирала зі звісткою про кожного вбитого, та потім знову народжувалась, і хотіла цілувати святу українську землю за своє життя на ній. Така біль і така смертність – я не вважаю, що це можливості. Скоріше всього, це як хоч щось, що може полегшити участь українців..