Захист прав, свобод і громади: як працює гуманітарний хаб “Мурашник” у Вінницькій області

Юристи та громадські активісти з Хмільника Вінницької області запустили кілька спеціальних ініціатив, щоб допомагати внутрішньо переміщеним особам інтегруватися в життя громади. Про історію створення, плани на майбутнє, те, із чим доводилося стикатися під час роботи, та ще багато чого цікавого мені розповіли керівник організації Віталій Дорох і працівники хабу «Мурашник». Тож, пропоную якнайшвидше перейти до інтерв’ю, аби познайомитися з усіма ближче. 

Ще в перші дні війни організація орендувала підвальне приміщення, в якому облаштувала пункт роздачі гуманітарної допомоги. Із часом для «Мурашника» офіційно уклали договір оренди приміщення, а за кошти Фонду Східна Європа закупили купу обладнання для облаштування хабу. За фінансування Мережі правового розвитку (МПР) простір ремонтували, аби підготувати до нових видів діяльності. Додам, що на сьогодні організація «Право» уклала Меморандум про співпрацю з місцевою владою, предметом якого якраз є підтримка ВПО через «Мурашник». Детально про історію створення хабу і про те, як вигадали для нього назву, дізнаємося від Віталія Дороха – керівника організації.

Як була створена організація?

Справа в тому, що «Мурашник» – це не є якась самостійна організація. Вона створена громадською організацією «Право», у якої є три основні напрямки роботи, а саме розвиток громади, захист прав і свобод людини і протидія корупції.

«Право» була створена дуже-дуже давно ще в 2005 році. І всі напрямки, що згадувалися раніше, мали свою актуальність у протягом усього періоду діяльності нашої організації. Коли почалося масштабне вторгнення, ми повинні були якось реагувати на ті виклики, які з’явилися в нашій громаді… Відверто кажучи, їх було занадто багато. Ми хапалися за все і потім лише завдяки якомусь аналізу, оцінці власних сил вирішили додати до нашої діяльності ще й гуманітарний напрям, зокрема допомогу внутрішньо переміщеним особам. І з того моменту виникла ідея створення «Мурашнику» як центру і як хабу для внутрішньо переміщених осіб. Натомість, ми абсолютно не закинули ті види діяльності, про які я Вам говорив. 

За напрямком «Розвиток громади» ми допомагаємо й іншим організаціям і владі. Наприклад, розробляти якісь програми, стратегічні документи, нормативно-правові акти, аналізувати їх, допомагати і проводити первинний аналіз. 

За напрямком «Захищаємо права і свободи людини» ми як і надавали безоплатну правову допомогу, так і зараз її надаємо. У хабі зараз плануємо проводити навчання для молоді, для старших більш людей стосовно, наприклад, що таки ті права людини і як в Україні сучасній вони знаходять своє відображення. 

А за напрямком протидія корупції ( це не означає, що ми когось садимо у в’язницю) наша діяльність полягає в аналізі закупівель, в аналізі малої приватизації через прозору систему продажу і закупівель, аналіз нормативно-правових актів. Є таке поняття, як антикорупційна експертиза. Це така дуже занудна, можливо, навіть на перший погляд непотрібна діяльність, але вона є затребуваною. 

Ми продовжуємо над усім цим працювати, але що стосується «Мурашнику», то ця ідея – зовсім новий для нашої організації напрямок і ми його почали опановувати десь приблизно, напевно, із середини березня. Це і є історія створення. 

Чому саме «Мурашник»?

Усе банально. Наші дуже добрі знайомі та партнери з Вінниці, зокрема волонтерка Лариса Подоляк, створили такий собі напрямок, хаб, що називається «Бойові бджілки». Ну тобто чому бджілки? Тому що бджоли завжди готуються захищати свій вулик, допомагають – вони трудяги. І ми думали про те, що, можливо, нам потрібно теж щось пов’язане з бджілками, але, напевно, ні. А яка ще комаха може так само гуртуватися? І чомусь зупинилися на «Мурашнику». Ну а потім знайшли якийсь зміст такий, знаєте. Мурашки теж досить згуртовані, дають відсіч ворогові, здатні мобілізуватися, допомагати одне одному і вони досить піклуються про свій вид. І саме тому ми остаточно зупинилися на назві «Мурашник». 

Як допомагаюте із адаптацією?

Суть така: ми хочемо допомагати і плюс до того якісь здійснювати заходи стосовно інтеграції внутрішньо переміщених осіб у життя громади. Що мається на увазі? Люди приїхали, вони нові, чогось не знають… але було б добре, щоб вони залишилися. Це свіжа кров, це люди, які можуть вплинути на розвиток громади. Тому треба докласти максимально зусиль для того, аби їм було в нашій громаді комфортно. Починаючи від базових потреб і завершуючи, наприклад, дозвіллям. 

Ми закупили дуже багато цікавих речей: від мультимедійної дошки до кулерів, екрани, книжки… І це все буде спрямоване на те, щоб проводити якісь інтеграційні заходи. Наприклад, спільні для місцевих жителів і внутрішньо переміщених осіб, аби зв’язки між ними були дружні, аби вони знайомилися. Можливі й навчальні заходи. 

Хтось хоче відкрити тут (мається на увазі місто Хмільник) бізнес, власну справу, але не має якихось базових навичок. І ми будемо допомагати, бо живемо в громаді, знаємо, куди бігти, як реєструватися і що для цього потрібно. Отже, «Мурашник» спеціалізується саме на інтеграції внутрішньо-переміщених осіб у життя громади. 

Як знаходите тих, кому потрібна допомога і тих, хто може її надати?

Для тих, кому щось потрібно, завжди проводиться опитування. В анкеті є пункт про те, чиє у Вас якісь потреби, що, наприклад, із побутом пов’язані. «Ой мені треба було б дивана», – повірте, люди принесли навіть дивана. Ось недалеко від нас стоїть дитячий манеж, що також принесли люди, чекає свого власника. Якщо хтось вкаже про подібну потребу, то ми обов’язково віддамо. Наші волонтери все розкладають, що приносять, по полицям, розмірам, там жіноче, там чоловіче, там дитяче…

Для прикладу до питання візьмемо «Банк речей», це одна з найуспішніших ініціатив. Я мав багато сумнівів щодо нього… навіть не знаю, чому. Утім, добре, що помилився. Що мається взагалі на увазі під назвою «Банк речей»? У кожного з нас вдома є речі, із яких ми виросли, купили – і не підійшов розмір, іграшки, якими вже не бавляться діти, посуд, який давно не використовується і т.д. На жаль, є такі випадки, коли люди, тікаючи від війни, у чому були вдягнені, у тому й приїхали. Ми дали кілька оголошень через мережу Фейсбук, кілька по місту. І потреба тоді була в усьому. Це стало таким гарним прикладом залучення місцевих ресурсів. Люди почали приносити все: від посуду, речей, взуття, дитяче харчування і т.д. І ми цим людям щиро вдячні, але, напевно, ще більше вдячні ті, кому це все приносилося. Зараз ця ініціатива підтримується. 

Навіть місцеві підприємці жертвували зовсім новий одяг, а також вішаки, куди можна було повішати одяг. До речі, серед ВПО також є люди, які хочуть допомагати, не сидіти на місці, є ось цілий напрямок, тому… будь ласка.

Що таке ініціатива «Банк житла»?

«Банк житла» – це не наш винахід. До цього успішний досвід мали наші партнери і колеги з Коломиї. І ми просто вирішили, що така модель, яка працює в них, може спрацювати і в Хмільнику. Це не означає, що хтось буде повинен почати будівництво нового житла – це не про це. От, наприклад, як Ви бачили, у проході (хабу) сидять дівчата, що мають спеціальні анкети, і вони ставлять людям різнопланові питання, а одне з них якраз стосується покращення житлових умов чи придбання житла і т.д. У чому ж тоді полягає «Банк житла»? Ми збираємо інформацію про потребу і паралельно -інформацію про пропозицію. Випадків узагалі є дуже багато, особливо в сільській місцевості. Хтось забрав маму в Хмільник, і вона проживає, а там будинок пустує, тобто люди ймовірно могли би приїхати. Це не обов’язково може бути безкоштовне житло. Люди іноді за гарні умови просто погоджуються орендувати. Наше завдання – це сформувати базу потреб і пропозицій, аби пропозиція і потреба збігалися, а люди легко знаходили одне одного.

Більше про те, як працює зсередини «Банк житла», розповіла мені його працівниця пані Юлія, яка ще на початку повномасштабного вторгнення приїхала в Хмільник із Харкова. 

Як можна знайти інформацію про хаб? 

– Інформація про гуманітарний центр публікується в Телграм-каналі міської ради. А ще до того був момент, коли я просто чула на вулиці, що людина немісцева, і пропонувала зайти. Та й уже дуже багато людей знають, працює сарафанне радіо. Ажіотажні моменти були, коли нам привезли постіль і виділили трохи продуктів харчування.

Які Ваші обов’язки в хабі?

Для мене це перший досвід подібної роботи, по-перше, із речами, по-друге, із людьми, бо я ніколи не працювала ані з речами, ані з людьми. Я тут як адміністратор залу. Людина, що зустрічає відвідувачів, питає, що їм потрібно. Також гуманітарка вся приходить у мішках, мені необхідно її відсортувати, якось провітрити, бо речі приходять різні. Це добре, коли приїжджала польська гуманітарка, бо вона була чистесенька, підписана, все було дуже зручно розвішувати та складати. 

Який механізм отримання допомоги?

– У нас є анкета, за допомогою якої ми збираємо інформацію про наших відвідувачів. Там різнопланові питання, люди залишають свої контакти для зв’язку. Усі дані зберігаються в спеціальній базі. 

Із якими потребами люди звертаються до вас?

Хтось питає про мобільні телефони, бо нема навіть на що зареєструватися. У нас був один цікавий персонаж, який казав: «Я з Думенок, мені дуже далеко їхати. Можна взяти у вас велосипед?» Дуже часто реєструвала людей, яким потрібні особливі ліки. Буває й таке, коли дехто приходить до нас сюди зовсім розгублений, навіть не знає, навіщо він прийшов. І коли ти збираєш пакунок, даєш корм для тварин, то люди інколи плачуть, бо вони відчувають підтримку. Ще стикаємось із тим, що деякі незадоволені тим, якої якості ми щось пропонуємо. Наприклад, коли привезли багато постільного, то люди не розуміли, що це вживане. Ми не можемо кожному підібрати все в ідеальному стані. Доводилось якось шукати виходи із цієї ситуації. Утім, іноді ситуацію треба відпустити, щоб вона вирішилася. Таких людей невеликий відсоток, але ж таке запам’ятовується найбільше і сприймається гостріше. Буває, та рідко. Усе-таки, хочеться щоранку бігти на роботу заради тих, хто сказав, що а у вас тут порядок – це окриляє. 

«Мурашник» надає ВПО й допомогу, яка стосується правових питань, а також психологічну. Про ці два напрямки діяльності гуманітарного хабу детально розповіла мені пані Рима, що є стипендіаткою програми фонду «Східного партнерства».

Про правову допомогу ВПО

Стосовно стипендіальної програми, то це стипендіальна програма фонду «Східного партнерства». Вони дають стипендії для розвитку лідерів громадянського суспільства. Так як в Україні зараз відбувається повномасштабна війна, їх діяльність також наразі в першу чергу спрямована на допомогу ВПО. Саме наш проект, ну мій, скажемо так, за партнерства з організацією «Право», спрямований на зниження соціальної правової ізоляції внутрішньо переміщених осіб, тому що війна стала викликом не тільки в першу чергу для самих ВПО, але, звичайно, для громади, бо була необхідність швидкого реагування на потреби. Із ситуацією виникло багато нових питань, які раніше не виникали, що стосуються і правової сфери, і соціальної сфери. Для того, щоб внутрішньо переміщені особи не відчували себе в ізоляції в громаді, наша організація хоче з допомогою фонду Східного партнерства і їх стипендіальної програми фінансування надавати правову допомогу ВПО. Це такі неочікувані питання, як куди звернутися в тому випадку, коли пошкоджені файли програми iHelth, якщо людину неможливо переєструвати до сімейного лікаря, яка це процедура правова. 

Із якими питаннями, що стосуються правової допомоги, люди звертаються найчастіше?

Питання різнопланові. Це і відшодування майна, питання опіки… 

Про наданняпсихологічної допомоги

Стосовно інтеграції важливим моментом є психологічний стан, тому що багато ВПО пережили травму, і дехто є прямою жертвою насильства, тому цим людям необхідна для подальшого нормального функціонування особистісного і в громаді психологічна допомога. Ми залучили експерта до нашої організації, яка надаватиме такий вид допомоги, як індивідуально, так і у формі групових занять. 

Як спілкуватися з людиною, яка втратила все? І що робити в ситуації, коли вона не готова або не хоче прийти й отримати психологічну допомогу? Багато людей навпаки закриваються в собі й банально не визнають проблеми.

Це питання окреслене, як одне із проблемних у нашому проекті, тому що, дійсно, не всі люди готові до того, щоб відкритися і розповісти про свою проблему, а особливо, якщо вона стосується психологічного стану. Саме для цього створюються групи, де поступово, покроково буде відбуватися спілкування, уникаючи травматичних запитань і тем. Це все не є, звичайно, примусовим. Людина може записатися, якщо не матиме бажання приходити, то матиме можливість звернутися індивідуально до психолога. Варто відмітити й те, що більше жінок іде на контакт, і ми якраз над цим працюємо, щоб і чоловіки приходили. Звичайно, більшість ВПО жінки, але тим не менш, із тих, які записуються, досить важко. Є така ситуація, і ми над цим працюємо. Ми теж вчимося, ситуація нова для всіх. 

Де знайти інформацію про подібні тренінги? 

На сайті громадської організації «Право» є оголошення, що приймається запис у групи. Можна записатися за номером телефону, обравши форму заняття разом із нашим психологом. Також звернутися можна і в гуманітарний хаб «Мурашник» напряму, тут теж можна отримати номер телефону або записатися на прийом. Аналогічно з правовою допомогою. 

На базі гуманітарного хабу «Мурашник» регулярно відбуваються заходи різних типів, щоб допомогти внутрішньо переміщеним особам інтегруватися в життя громади. Варто додати, що відвідувати подібні тренінги можуть відвідувати й місцеві. Більше про заходи ми дізнаємося від пана Тараса та пані Олени, яка приїхала до Хмільника з міста Вугледар Донецької області. 

У нас буде англійський клуб розмовний щотижнево, різні ігро-тренінги. У хабі є багато ігор, як суто розважальних, так і просвітніх. Наприклад, набір для ігро-тренінгу «Лісові комерсанти» (це фінансова просвіта для дітей доступна у формі гри). Також гра «Світ громад» для того, щоб навчитися, як працює місцеве самоврядування, хто за що відповідає, як усе функціонує і т.д. Є тренінги для менших дітей про мою країну, про вивчення іноземної мови в ігровій формі, дуже простеньке. 

Далі будуть відбуватися тренінги на такі теми, як цифрова безпека та гігієна, діалог та порозуміння, мінна безпека, протидія торгівлі людьми. Плануються покази різних документальних фільмів. Можу наперед сказати, що в грудні буде відбуватися фестиваль документального кіно Docudays UA вже тут, раніше він у бібліотеці відбувався. Проводитимуться багато майстер-класів різноманітних для дітей, як щось робити своїми руками, малювати, ліпити. Ми плануємо, що в хаб стане простором не лише для наших заходів, але й інших громадських організацій, можливо, навіть і від міської влади. У нас є приміщення, спеціальне обладнання, усе буде дуже зручно проводити. Ми знаходимся в підвалі й нам не страшні сирени про повітряну тривогу і можемо нормально продовжувати захід. Плани грандіозні, але треба запуститись. Коли запустимося, то буде якось видніше.

Із часом, бо це потребує трохи певних і зусиль, і можливостей, ми плануємо запустити тут курси якихось сучасних професій, щоб люди могли працювати й заробляти гроші через Інтернет. Будемо спілкуватися із різними спеціалістами, хто погодиться нам допомагати в цьому. Хочемо навчити людей, як у ці важкі часи незалежно від місцезнаходження заробляти гроші.

Чи потрібна буде реєстрація на ці тренінги?

Так, звичайно. Для того, щоб ми могли бачити, скільки людей і, якщо раптом буде більше, то вже на групи поділити, але загалом відвідування буде вільне, як для ВПО, так і для місцевих. Головна ідея нашого хабу – це допомогти людям, яких війна зігнала їх рідних домівок, які вимушено потрапили до нас у громаду, соціалізуватися. До речі, уже зараз видно, що вони влили нову кров. Узяти хоча б для прикладу місцевий парк. Запустилися якісь нові бізнеси, у мене є підозра, що частково їх створили і не наші люди. 

Я думаю, що в нас усе вийде. Якщо разом об’єднати навіть усіх дітей, не обов’язково лише з ВПО, щоб вони знаходили якесь спілкування, разом могли зустрітися не тільки на «Мурашнику», а й в місті пересіктися, чимось разом займатися. Аби не було такого, що дитині, підлітку нема, куди подітися. Ну і для дорослих те ж саме. Бо це я така, що сюди прийшла, більш-менш спілкуюся, а інші ж можуть просто з дому не виходити, а якщо вийдуть, то в парку трохи посидять і відразу назад. Саме тому потрібне інтегрування ВПО в громаду.

Знаю цікаву таку інформацію. Одна ВПО з Харкова якось у розмові з місцевими людьми сказала таку думку, що в рідному місті боялася свою доньку-підлітка просто білим днем на вулицю дозволити вийти, а тут може її відпускати з подружками, яких дівчинка знає, грубо кажучи, місяць чи два. Вони вирішили після війни залишитися в Хмільнику Думаю, таких людей буде певна кількість. Нам треба лише працювати разом і об’єднуватися. 

Про напрямок допомоги тваринам

Одним із напрямків роботи «Мурашнику» є допомога тваринам. Ця ідея з’явилася на початку повномасштабного вторгнення через дефіцит кормів. Віталій Дорох поділився із усіма труднощами, що виникали під час реалізації цієї ініціативи і чому її поки призупинено.

У нашій громаді є дуже багато людей, які ще до повномасштабного вторгнення займалися тваринами. І як би це дивно не звучало, у Хмільнику є люди, які вдома утримують понад 50-60 тварин. Я коли дізнався про ці цифри, то був не просто здивований, а в шоці. Уявляєте, одна жінка, що колись працювала в санаторії, постійно підбирала тварин, яких підкидали, через жалість. От і в неї так їх і назбиралося. Люди деякі не стерилізують тварин, тому намагаються потім якось позбутися потомства. 

Пам’ятаєте, що робилося на початку повномасштабного вторгнення у супермаркетах? Там не те, що тваринам корм, а людям не було чого купити. Поставки й логістичні ланцюжки обірвалися, «голі» прилавки, це стосувалося й менших магазинів. І ми вирішили, що це є один із викликів, які стоять перед громадою. Таких людей треба було підтримувати. Спочатку це були власні кошти, а потім нам поталанило. Яким чином? Ми почали звертатися до різних організацій, це був початок квітня, і отримали досить таку значну допомогу від виробників. Першим відгукнулося ТОВ «Нестле Україна», яке надало понад 2 тонни кормів, пізніше долучилося ТОВ «Рояль Канін Україна». Далі через волонтерів і зоозахисників, яких, до речі, у нас у громаді багато, поширювати, роздавати ці корми. Зараз це реалізовувати важко, тому що поки потрібно знайти новий ресурс. 

Проблема ще й в іншому. Люди, які тікали від війни, вони ж їхали з тваринами. За нашими скромними підрахунками в громаді з’явилося 300 нових тварин. Ризик який може бути? Ну підозрюю, що не всі вони стерилізовані, але не стверджую, проте це цілком імовірно. В іншому випадку можливий вибух безпритульності тварин. І от щодо допомоги. Тоді зверталися не лише люди, які мекають у Хмільнику, але й люди, які проїжджали чи їхали з тваринами. Повторюсь, що поки потрібно знайти ресурси для безкоштовної роздачі кормів. 

Про ініціативу «Сади перемоги»

Це була ініціатива така ранньо-весняна, – розповідає пан Віталій. Ми з моїм колегою дуже любимо щось вирощувати, таке в нас хобі. Виногради якісь, городину, тобто досить багато всякої всячини… навіть арахіс. І ми просто спрогнозували: якщо люди приїжджають і селяться у приватних будинках, то було б дуже добре, якби вони й город свій могли садити. Люди й так би це робили. Утім, коли ми глянули на ринку, скільки коштує розсада, то вирішили, що можемо допомогти в цьому моменті. Придбали насіння ранніх помідор, пізніх, капусти…. У мене дома в селі є будинок, я просто засіяв на розсаду його цим всім – і її вийшло досить багато. Усе гарно зійшло, ми його так гарно доглядали. Ну а потім висунули пропозицію про те, кому треба, заповнюйте форму… Відгукнулося багато людей, які вирішили вдома щось посадити і по селах, і в приватному секторі Хмільника, кому просто виділили десь клаптик городу.

Повторюсь, ціни на розсаду досить кусались на базарі, що її не накупишся. Ну і ми почали її роздавати. Володя щодня протягом двох тижнів приїжджав до мене додому, ми в ящики пакували цю розсаду, привозили сюди (у хаб), далі передавали Тарасу, і він із дівчатами роздавав усе людям. Якщо відверто, я не пам’ятаю, скільком родинам ми надали таку допомогу, але це точно понад 200. Потім і місцеві стали питатися, хтось не прийшов, і залишилася, наприклад, розсада, то тоді могли забрати. Якщо перевести, скільки це коштувало, якби це купляли, то це було б понад 20 000 грн. Поки нема, чого садити, ініціатива призупинилася, але за потреби ми все обов’язково відновимо. 

Які плани на майбутнє?

Точно буде англійський клуб, групи взаємодопомоги, що стосуватимуться саме психологічної підтримки, але якщо людина потребуватиме індивідуальних занять, то вона зможе звернутися потім до нашого психолога. «Банк житла» і «Банк речей» намагатимемося підтримувати, бо вони затребувані, – ділиться пан Віталій.

Також ми долучилися до такої ініціативи, що реалізується по всій Україні, як Docudays UA. Вони спеціалізуються на документальному кіно про права людини. Наша організація, зокрема я, чи не десяток останніх років координую цей фестиваль у Вінницькій області. Коли почалося повномасштабне вторгнення, вони вирішили повернути документалістику в інший напрямок. Справа в тому, що багато людей, які тікали від війни, були в окупації, а потім виїхали, готові розповідати про свій досвід. Docudays запропонували, якщо такі бажаючі є, то, будь ласка, ставте камеру, записуйте, скидайте. Далі ці відео використовуватимуть для документального кіно і як доказ для міжнародних судів (а це свідчення з чіткими локаціями, подіями, конкретними прізвищами). Ось така справа, до якої ми долучилися, але вона не настільки публічна, бо йдеться про людські долі. Ініціатива зараз триває, я вже виступав у ролі інтерв’ювера для однієї пані, що приїхала зі Сходу. 

Ще я координуюю зараз один цікавий вид діяльності. У нас у громаді, ми навіть не підозрюємо, є дуже багато проблем, про які, можливо, соромляться говорити, дехто не знає, кому про це говорити або чи варто взагалі. До чого я це все веду? Ми хочемо провести масштабне соціологічне дослідження. Це буде розроблена спеціальна анкета соціологом, із якої сформується вибірка, що враховуватиме віковий склад ВПО, гендерний і т.д. Це дослідження не заради дослідження. Усе поки на етапі погодження остаточного варіанту анкети. Зі звіту потрібно буде максимально взяти інформацію про потреби, які мають ВПО у громаді. Ми їх розділимо на ті, що наша організація зможе вирішити самостійно, і вирішення яких буде залежати виключно від місцевої влади. Дослідження стане для неї своєрідним дороговказом у напрямку максимального забезпечення потреб ВПО. 

Гуманітарний хаб «Мурашник» працює за адресою: м.Хмільник, площа Перемоги, 3. Пропонувати допомогу або звернутися по неї можна за телефоном: +380960296781